Перші писемні згадки про більшість сіл Галичини припадають на кінець ХІV–ХVІ ст., однак археологічні джерела засвідчують, що початки заселення тут сягають палеоліту. Після Великого переселення слов’ян поселенський простір регіону стабілізується і на теренах сучасної Галичини зароджуються державотворчі процеси, пов’язані з племінним об’єднанням карпатських хорватів (VIII–X ст.). Внаслідок включення Прикарпаття до складу Русі тут виникає низка земель: Звенигородська, Перемишльська, Теребовельська, на територіальній матриці яких Володимирко Володаревич на початку 1140-х рр. створив Галицьке князівство. У 1199 р. завдяки зусиллям волинського князя Романа Мстиславовича Волинь та Галичина об’єдналися у єдиному державному організмі, який після коронації Данила Романовича у 1253 р., став відомий як «Королівство Русі».
Перша писемна згадка про Вовків датована 1440 р., однак освоєння людьми території теперішнього села та його найближчих околиць відбувалось ще задовго до цього. Зокрема, у сусідньому селі Костенів виявлено скарб римських монет. Ця знахідка належала носіям липицької культури, яка існувала у Верхньому Подністров’ї та Попрутті впродовж І — початку ІІІ ст. н. е. Серед археологів утвердилась думка, що населення липицької культури варто ототожнювати з дакійською людністю фракійської групи племен, які замешкували обширні гірські та рівнинні землі на північ від Балканського півострова. Фрагментарні писемні свідчення дають підстави пов’язувати давнє населення південно-західної Перемишлянщини з племенем костобоків, які, згідно відомостей римського історика Клавдія Птоломея (87–165 рр.), жили за Карпатами в басейні Дністра. Сучасна назва села має слов’янське походження й виникла від власного імені Вовк. Мабуть, у первісному варіанті село мало назву Вовків двір.
