Бібрка

Bóbrka, Boiberik

1211p. перша згадка

П-т: Бібрецький

В-во: Львівське

1920 - 1939

Міжвоєнний період

21 листопада 1919 р. рішенням Найвищої ради Паризької мирної конференції Польщі передано мандат Ліги націй на управління галицькими землями протягом 25 років. Вже 14 березня 1923 р. Рада послів держав Антанти офіційно визнала приналежність західноукраїнських земель до Польщі за умови забезпечення українцям широкої етнокультурної окремішності. Проте, окупаційна влада в національному питанні проводила так звану «інкорпораційну» політику, тобто відверту колонізацію та полонізацію краю. Боротьба ж українців за національне самовизначення відбувалась у двох площинах: організації культурного й спортивного життя («Просвіта»,«Сокіл»,«Січ» «Луг», «Пласт») та політичному протистоянні з окупантами, зокрема діяльності УВО та ОУН.

  • Будівництво читальні «Просвіти» у м. Бібрка Львівського в-ва, 1938 р. Світлина з особистого архіву Чеслави Чабан.

     

  • Євген Черкас, 1928 р. н. Українське громадське життя

  • Культурним життям у Бібрці в 1920–1930-х рр. опікувалися члени читальні «Просвіти». Через військові лихоліття Першої світової війни та з огляду на тиск окупаційної влади діяльність товариства наштовхнулася на низку перешкод.

    Активну діяльність бібрецька «Просвіта» розпочала у 1921 р., коли її головою став о. Михайло Бобівник. В наступні роки очільниками місцевого осередку були адвокати Корнило Троян (у 1922–1939 рр.) та Ярослав Дудикевич (у 1925–1939 рр.), заступниками яких у різні часи були священики Степан Головацький, Теофіль Бемко, Іван Гураль, Лев Ващак.

  • Будівництво читальні «Просвіти» у м. Бібрка Львівського в-ва, 1938 р.
    Світлина з особистого архіву Чеслави Чабан.
  • «За Польщі була «Просвіта», вистави грали… гуртки були такі в читальні… і хор був. В церкві був хор тоді також, молодь була більш активна, бо не було більше де подітися, не було де ходити, то більшість ходило. Як було свято, то ми ходили в читальню на то свято так, якби свячене там… Ну поляки мали своє, то поляки окремо. Січ був, я пам’ятаю, і Луг був, я пам’ятаю… Ми мали такий стадіон чи як, то там на стадіоні фестини відбувались кожного року. Зі сіл з’їжджались до Бібрки. На долині там… хори виступали і оркестр духовий грав також. Але українці були такі більш активніші… дуже такі були з’єднані. Поляки, як кажуть, трохи воркотіли (виявляли своє невдоволення, – авт.), не давали дещо… заходи робити такі».

    Ярослав-Іван Охримович, 1925 р. н.

  • Чеслава Чабан, 1933 р. н., про фестини у Бібрці

  • Організація спортивного та культурного життя української молоді Бібрки у міжвоєнний період стала можливою завдяки активній діяльності міського осередку «Соколу». Керував діяльністю бібрецької філії товариства Андрій Козакевич з допомогою заступника організаційного референта крайового «Сокола» Ярослава Сахна. 26 травня 1927 р. відбувся з’їзд учасників осередків цього товариства з Бібрки, Сугрова, Баковець, Новосілок, Ляшок, Бориничів і Залісців. 7 серпня цього року в Бібрці відбулося повітове кооперативне свято, в якому взяло участь понад 250 членів «Сокола». Окрім військового та фізичного вишколу, «Сокіл» займався патріотичним вихованням, тому польська адміністрація будь-якими методами намагалася перешкодити активній діяльності товариства.

  • Діти на дозвіллі, м. Бібрка Львівського в-ва, 1930-ті рр.
    Діти на дозвіллі, м. Бібрка Львівського в-ва, 1930-ті рр.
    Світлина з архіву Йосипа Патецького.
  • Йосип Микитів, 1927 р. н., про навчання у польській школі

  • Йосип Микитів. 1923 р. н., про спортивне життя міжвоєнної Бібрки

Сортування за часом
Міжвоєнний період
1920
Друга світова
війна
1939
Національно-визвольна
боротьба
1942
Повоєнні репресії
1944
У складі УРСР
1953
Незалежна
Україна
1991